Розподіл спадщини
За загальним правилом частки кожного спадкоємця у спадщині рівні, якщо спадкодавець сам не розподілив спадщину між ними. Однак відповідно до статті 1267 ЦКУ спадкоємці мають право відступити від рівності часток на власний розсуд. При цьому законодавством не вказані межі, до яких спадкоємці за законом можуть відступити від розміру своїх часток. Стаття 1278 ЦКУ наголошує, що поділ спадщини на рівні частки переважає над іншими способами поділу, але лише в тому випадку, якщо спадкодавець у заповіті не розподілив спадщину на свій розсуд.
Як відбувається поділ спадщини
Залежно від того, що саме є предметом спадщини, застосовують такі процедури її розподілу:
- Відповідно до частини 2 статті 1267 ЦКУ, якщо спадщина складається з рухомих речей (за винятком транспортних засобів), розподіл відбувається за спрощеною процедурою: спадкоємці згідно із законом усно домовившись між собою, визначають розміри власних часток у спадковому майні.
- Відповідно до частини 3 статті 1267 ЦКУ якщо спадок складається з нерухомості або транспортних засобів, то розподіл здійснюється за спеціальною процедурою: спадкоємці згідно із законом у відповідність до положень письмової та нотаріально завіреної угоди, яку вони уклали між собою, визначають розміри власних часток у спадковому майні .
- Якщо спадкоємці не досягли згоди щодо розміру власних часток у спадковому майні, його розподіл може відбуватися в судовому порядку.
Варіанти поділу спадкового майна
Мають місце варіанти поділу (виділення) спадкового майна між спадкоємцями за законом:
- Шляхом укладення договору про зміну розміру частки у спадщині (спадкоємці змінюють розмір спадкових часток: наприклад, замість 1/3 домовляються змінити на 2/3);
- Шляхом укладення договору про розподіл спадщини (Спадкоємці визначають конкретне майно, яке може відповідати їхнім часткам у спадщині: наприклад, один спадкоємець успадковує квартиру, інший житловий будинок).
* ці договори розглядаються як окремі юридичні дії.
З зазначених договорів найчастіше застосовується Договір про розподіл спадщини.
Договір про розподіл спадщини може бути укладений як до отримання Свідоцтва про право на спадщину (але не раніше ніж за шість місяців після смерті спадкодавця), так і після його отримання.
У першому випадку після укладення договору про розподіл спадщини спадкоємці отримують Свідоцтва про право на спадщину, при цьому договір спадкоємцям не видається, він залишається у спадковій справі.
В іншому випадку всі спадкоємці спочатку отримують Свідоцтва про право на спадщину, а потім укладають договір про розподіл майна.
Розділ майна також можливий у випадках успадкування кількома особами за заповітом, у якому спадщина розподілена між кількома спадкоємцями у частковому вираженні (наприклад, по 1/3 частці кожному).
Однак не може бути укладено договір про розподіл спадщини згідно із заповітом, в якому заповідач конкретизував розподіл свого майна між тим чи іншим спадкоємцем, і кожен спадкоємець за заповітом стає власником конкретної, зазначеної у заповіті речі (наприклад, одному – квартира, іншому – будинок).
Предметом договору розподіл спадщини може бути як усе спадкове майно так і його частина.
Як правило, поділ спадщини відбувається спадкоємцями відповідно з часткою у спадковій масі, що належить їм за законом або заповітом, тобто при поділі спадкоємець отримує майно, що дорівнює вартості його спадкової частини. Але за згодою спадкоємців поділ спадщини може бути проведений і не відповідно до спадкових частин, оскільки згідно із законом дозволено поділ спільної власності не відповідно до частин її учасників. У цьому випадку спадкоємець, частка якого зменшена згідно з договором про поділ спадщини, має право на отримання грошової компенсації у зв’язку з нерівноцінністю поділу. Розмір такої компенсації визначається за домовленістю сторін та відображається у змісті договору. Крім того, договір про розподіл спадщини може містити положення про те, хто із спадкоємців погашає борги спадкодавця, виконує заповідальну відмову тощо.
У випадках укладення договорів про розподіл спадщини з виплатою грошової компенсації, нотаріусами обов’язково враховується факт знаходження спадкоємця, який сплачує таку компенсацію, у шлюбі, оскільки кошти, що використовуються як доплата, можуть належати до спільного майна подружжя. За цих обставин договір може бути здійснений лише за умови нотаріально посвідченого згоди другого з подружжя такого спадкоємця і, як наслідок, є основою виникнення права спільної сумісної власності подружжя за результатом укладення такої угоди.
Виділення спадкового майна в натурі
Кожен із спадкоємців має право виділення його частки в натурі. Однак тільки певні спадкоємці мають переважне право на виділення у натурі окремого спадкового майна. Спадкоємці, які були співвласниками майна зі спадкодавцем, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділення їм у натурі їхньої частки майна у спадщині. У цьому таке виділення неспроможна порушувати інтересів інших спадкоємців. Насамперед це стосується успадкування предметів домашньої обстановки та побуту.
Перерозподіл успадкованого майна
На майно, що переходить за правом спадкування до спадкоємців, нотаріусом за місцем відкриття спадщини, видається Свідоцтво про право на спадщину. Однак після закінчення строку на прийняття спадщини та проведення її виділення у натурі між спадкоємцями на підставі статті 1300 ЦКУ є можливість для останніх на внесення змін до Свідоцтв про право на спадщину.
Тому спадкоємці, які вже отримали Свідоцтво про право на спадщину, можуть звернутися у добровільному порядку з письмовою заявою до нотаріуса про перерозподіл спадщини між ними та зменшення їх частки у податковому майні, наприклад, у зв’язку з появою інших спадкоємців.
Виділення обов'язкової частки у спадок
Розподіл спадкового майна спадкодавцем (або спадкоємцями) обмежується правом певної категорії осіб, які залучаються до наслідування незалежно від волі спадкодавця через пряму вказівку законодавства.
Перелік таких осіб, визначений статтею 1241 ЦКУ, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. До цього переліку входять лише особи, які належать до першої черги спадкоємців за законом і є малолітніми, неповнолітніми, повнолітніми непрацездатними дітьми спадкодавця (у тому числі усиновленими), непрацездатною вдовою (вдівцем), непрацездатними батьками (усиновлювачами) та дітьми, які життя спадкодавця та народжені після відкриття спадщини.
Право на обов’язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців на її одержання, а також місця проживання спадкоємця. Позбавлення права на обов’язкову частку у спадщині законодавство не передбачає. Але якщо інші спадкоємці проти видачі Свідоцтва про право на спадщину, обов’язкову частку або хочуть зменшити таку частку, вони мають право звернутися з відповідним позовом до суду.
Для визначення розміру обов’язкової частки у спадщині, важливим є визначення кола осіб, які могли б успадкувати за законом у відсутності заповіту, та складу та вартості майна, з якого складається спадок.
В обов’язкову частку входить все, що особа, яка має право на таку частку, отримує зі спадщини на будь-якій підставі — вартість речей звичайної домашньої обстановки та побуту, вартість встановленого на користь заповідальної відмови, банківський вклад, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до нього як до спадкоємця.
Спадкоємець може відмовитися від отримання Свідоцтва про право на спадщину на обов’язкову частку, подавши до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.
Якщо спадкоємець, який має право на обов’язкову частку у спадщині, не прийме спадкове майно у встановлений законом строк або відмовиться від спадщини, майно успадковується спадкоємцями згідно заповіту (за наявності) або розподіляється між спадкоємцями за законом (за відсутності заповіту).
Оформлення спадщини
Пройдіть три кроки та дізнайтеся вартість оформлення спадщини
Нотаріус Горбуров К.Є.
Київ, вул. Пирогова, 2
Розклад роботи:
Понеділок: 08:00-20:00
Вівторок: 08:00-20:00
Середа: 08:00-20:00
Четвер: 08:00-20:00
П’ятниця: 08:00-20:00
Субота: 10:00-17:00
Неділя: 10:00-17:00
